Органічний ринок ягід: де шукати стабільний попит. Нові гравці ринку роблять ставку на тренд, який має певні перспективи

 Органічний ринок ягід: де шукати стабільний попит. Нові гравці ринку роблять ставку на тренд, який має певні перспективи

В Україні з’явилося перше «Дослідження ринку органічної плодоовочевої продукції», яке є унікальним «портретом галузі». Значна частина цієї праці присвячена вивченню ринку органічного ягідництва. Дослідження провели сертифікаційний орган «Органік стандарт», навчальний і консультаційний проєкт Organic Business School та Український проєкт бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP).

Як зазначають експерти, з-поміж трьох напрямів плодоовочевої продукції – органічні ягоди, фрукти та овочі – нині в Україні найбільш поширене виробництво органічних ягід. Оскільки ягідні плантації починають плодоносити раніше (наприклад, суниця – у перший рік після посадки, малина – на другий), це дає змогу швидше продавати свою продукцію та повертати інвестиції, вкладені у справу.

Окупності ж фруктових садів слід чекати лише на восьмий чи дев’ятий рік після їхньої закладки. Крім того, для вирощування ягід потрібні менші площі та інвестиції, ніж для виробництва фруктів. А якщо порівнювати з овочівництвом, то ягідництво дозволяє отримати вищу маржинальність, тобто це більш привабливий бізнес.

СЕРЕД ЛІДЕРІВ – МАЛИНА, ЛОХИНА І СУНИЦЯ

Українське ягідництво лідирує за кількістю виробників, площею органічних плантацій та обсягами врожаїв. Згідно з даними «Органік стандарт», у 2018 році зафіксовано 106 виробників органічної ягідної продукції: 86 з них культивують малину на загальній площі понад 582 гектари, 14 – лохину на 106 гектарах, 23 господарства відвели 75,5 гектара під суницю, а 22 виробники вирощують інші ягідні культури (аґрус, смородину, порічки, жимолость, ягоди годжі) на площі майже 100 гектарів органічних земель. 25 операторів ринку одночасно вирощують дві та більше ягідних культур. Також в Україні виробляють органічну черешню, вишню, кизил, але це поодинокі господарства та незначні обсяги продукції.

Перші ягідні проекти в Україні стартували 2012 року. А попит на органічну ягоду з’явився тільки у 2015 році, передусім – на заморожену малину. Здебільшого її вирощують у Київській області – тут 28 виробників засадили малиною понад 175 гектарів поля, з яких отримують орієнтовно більш як сім сотень тонн урожаю. На другому місці – Вінницька область (55,7 гектара), де 14 операторів збирають 475 тонн малини.

Значні площі під органічну лохину та суницю садову аграрії почали відводити у 2015 році. Лідери з виробництва суниці – Київська (253 тонн), Житомирська (175 тонн) та Рівненська області (майже 100 тонн). Що стосується органічної лохини, то її насадження тільки починають вступати в плодоношення: наприклад, на Київщині за сезон збирають 30 тонн лохини, на Харківщині – 4 тонни.

Найбільше нішевих ягід вирощують в Одеській області, де на площі в 50 гектарів отримують 127 тонн плодів. Найбільший внутрішній ринок органічної продукції належить США (47% світового ринку), на другому місці – ЄС (37%) та Китай (8%). Саме ці напрями експорту для органічних ягід з України можуть бути пріоритетними. Хоча експерти також радять звернути увагу на Швейцарію, Канаду та країни Азії, зокрема ОАЕ та Японію
Крім культивованої органічної ягоди, українські оператори також реалізують і продукцію дикоросів: чорницю, ожину, брусницю, журавлину, бузину, аронію, терен, шипшину, обліпиху, горобину, лісову суницю. Загалом майже 20 українських операторів експортують з України саме дикорослі ягоди.

КУДИ СПРЯМОВУЄТЬСЯ ЕКСПОРТ З УКРАЇНИ

Експорт органічної продукції з України почав зростати впродовж останніх років. Як свідчить статистика, вітчизняні виробники продають ягоди переважно в країни ЄС та Швейцарію. Частково цю продукцію можна знайти і на внутрішньому ринку – наприклад, лохину, брусницю, ожину, малину, суницю садову. В основному ягоди продають свіжими, рідше – замороженими чи сушеними.

«ЩОБ ВИТРИМАТИ МІЖНАРОДНУ КОНКУРЕНЦІЮ – ТРЕБА ДАВАТИ ЯКІСТЬ»

Олег НАУМЕНКО, співвласник та управляючий партнер СВК «Ягідки», Київська область:

– У нашому господарстві ми вирощуємо лохину для свіжого ринку, загальна площа насаджень – 44 гектари. Із першого свого врожаю працюємо на експорт, оскільки на пошук надійних партнерів потрібно витратити не один рік. До речі, в Україні почала краще працювати логістика. Ми вирішили вирощувати органічну лохину, бо це була порожня ніша на вітчизняному ринку. Вже через три-чотири роки наше господарство буде виробляти 700 тонн ягід. Такий обсяг Україна спожити не зможе, бо органічна лохина – це специфічний продукт, не для широкого загалу. В 2019 році ми відчули дуже велику конкуренцію з Польщею, Угорщиною, Португалією та Сербією, де раннім сортом Дюк засаджені дуже великі площі. Дійшло до того, що поляки давали ціну на органічну лохину з доставкою в Роттердам 2,2–2,3 євро за кілограм, з відстрочкою платежу в 12 місяців.

Отже, конкуренція буде рости… Тому бачу єдиний вихід для українських виробників, які планують експортувати свою продукцію: вирощувати ягоди дуже високої якості.

«Єдиний вихід для українських виробників, які планують експортувати органічну лохину: вирощувати ягоди дуже високої якості»,– вважає співвласник СВК «Ягідки» Олег Науменко, і з ним погоджуються президент Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна та видавець журналу «Ягідник» Надія Ящук.

Як зауважують експерти, найбільші перспективи для успішного експорту органічної ягоди – у замороженої малини та суниці, навіть незважаючи на торішнє зниження цін та високу конкуренцію з іншими європейськими країнами. Зокрема, у 2018 році органічну малину, вирощену 28 українськими виробниками, в ЄС постачали 8 експортерів. Цю ягоду експортували в основному до Польщі, Чехії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Італії, Сербії
та Великобританії.

До 2018 року головним імпортером органічної української садової суниці була Польща, з цього року до неї додалися Німеччина, Великобританія та Чехія. Також перспективним напрямом для експорту вважається органічна
лохина для свіжого ринку, хоча реальні продажі цієї ягоди за кордон почалися тільки в 2019 році.

Загальна тенденція на ринку додає оптимізму: світовий ринок органіки стабільно зростає протягом останніх 15 років (за даними найновішого дослідження FiBL). Попит на органічну продукцію впевнено збільшується в країнах Північної Америки, Європи, Океанії та Азії.

Як резюмують експерти, всі органічні ягідні проєкти з України спрямовані на експорт. Але, щоб продавати за кордон, треба ще попрацювати кілька років, аби вийти на необхідні обсяги органічної продукції, домовитися з партнерами. І, звичайно, без розвитку внутрішнього ринку не можна бути успішним в експорті.

ВНУТРІШНІЙ РИНОК: МОЖЛИВОСТІ ЗОВСІМ НЕ РОЗКРИТІ

На жаль, внутрішній органічний ринок України ще малорозвинений. Канали збуту органічних ягід використовуються ті самі, що й для збуту овочевої продукції. Продають ягоди органік лише у спеціалізованих магазинах великих міст або мережах супермаркетів, які хочуть урізноманітнити асортимент своєї продукції. Але це невеликі обсяги продукції, тому потужним виробникам важко знайти ринок збуту всередині країни.

Основними споживачами органічних ягід в Україні є переважно покупці з досить високим рівнем доходу, а також молоді мами, іноземці, люди, які часто виїжджають за кордон і мають можливість побачити продукцію, яку там продають, прибічники здорового способу життя.

Ринок органічної продукції в Україні – дуже молодий. 70% її виробників мають менше ніж п’ятирічну історію. У 2017-18 роках з’явилося чимало нових гравців ринку і площ насаджень В цілому у громадян немає ані культури споживання органічних продуктів, ані грошей на це, а ціни в магазинах на органік завищені, на полиці потрапляє псевдоорганіка, яка псує репутацію органічної продукції. До того ж торговельні мережі, які продають органік, не вміють його презентувати.

«РИЗИКІВ ВИСТАЧАЄ, АЛЕ СПРАВА ВИГІДНА»

Віталій ІШМУРАТ, ТМ «ЯГОДИ ВОЛИНІ», Луцьк:

– Три роки наша компанія займається органікою. Земельний банк сертифікованих земель становить 115 гектарів. На них вирощують малину, суницю альпійську, полуницю, червону порічку, ревінь, віднедавна – і нову культуру – обліпиху. Паралельно компанія виходить на ринок зернових, цього року виростили та реалізували органічну гречку.

На органічну ягоду є збут, хороша ціна, ситуація більш-менш стабільна, отож справа ця вигідна. В Україні торгові мережі щойно починають приділяти увагу органіці, але я з самого початку планував працювати на експорт.
Щоправда, цього року свою продукцію не експортував, реалізував її на Волині – були хороші ціни. В цілому початківцям можу порадити тільки одне – потрібно шукати надійних покупців.

Звичайно, у вирощуванні органічної ягоди є багато нюансів. На врожаях позначається все: чи правильно підібрана під плантації земля, посадковий матеріал та технології, чітко розподілені трудові ресурси… Бувають і сюрпризи. Наприклад, восени 2018 року я заклав ягідну плантацію на 30 гектарів. Врахував усе, крім того, що в травні дощитиме три тижні, а на цьому полі – близькість ґрунтових вод… У результаті плантації затопило. Тож ризиків у вирощуванні вистачає, але й оптимізму не бракує.

Зокрема, існує проблема з менеджерами в супермаркетах, які не знають, що таке органічні продукти і в чому полягають їхні унікальні відмінності від звичайних, як їх правильно продавати. Покупці очікують ідеальний зовні
товар, але органічні продукти переважно мають візуальні недоліки. До того ж органічна продукція швидко псується. Високі ризики – реальна небезпека для прибутковості цього бізнесу. У виробництві органічних ягід врожайність удвічі нижча, а витрати – вищі. Зокрема, у господарствах переважно використовується ручна праця, що збільшує поточні витрати на виробництво.

На ринку замало фахівців зі знанням органічних технологій. Тому якість продукції гірша через безсистемність в обробітку та живленні. Ягідівникам складно боротись із шкідниками, хворобами і бур’янами за допомогою засобів, які дозволені в органічному виробництві.

Найбільше споживачів органічної продукції – у США, Німеччині та Франції. В цих країнах 2017 року зафіксували двократне зростання вартості продажів органічної продукції. Наприклад, у США на органічні продукти харчування припадає 5,5% від загального обсягу продажів їжі. Найбільше споживання органічної продукції на душу населення було зафіксоване 2017 року в Швейцарії і становило майже $300 Та й зростання сировинної ланки уповільнює розвиток ринку органік, оскільки держава компенсує витрати на саджанці, а не на переробку, тимчасом як «вузьке місце» переробки стримує зростання ринку.

Ще одна проблема: багато виробників не оформлені офіційно, тому не можуть перейти в органічний сектор, де вимагається офіційна реєстрація форми власності у виробника…

В Україні зростає ринок виробництва ягід – кількість операторів та площі насаджень, а не ринок споживання.

Отже, як прогнозують експерти, у найближчі 3–5 років ті, хто має невеликі площі виробництва (до 5 гектарів), підуть з ринку або об’єднаються в кооперативи, щоб витримати жорсткі реалії. Залишать ринок і ті виробники органічної продукції, які не зуміли налагодити технології. Вирощування органічної ягоди – це абсолютно нова ніша. І треба підкреслити, що цей ринок почав розвиватися в Україні без будь-якої допомоги з боку держави, практично без фахівців, за відсутності інформації, з великими надіями на маржинальність продукції та легкий збут. Та й ризики при вирощуванні органічної продукції набагато вищі, ніж у неорганічному виробництві.

Проте 80% учасників ринку, опитаних експертами «Дослідження ринку органічної плодоовочевої продукції», бачать усі труднощі, та вважають цей сектор рентабельним і не збираються від нього відмовлятися.

«Є ДУЖЕ БАГАТО ТОЧОК БОЛЮ, ТОМУ РИНОК УКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІКИ РОЗВИВАЄТЬСЯ ПОВІЛЬНО»

Костянтин СІЧНОЙ, керівник Громадської спілки «Органічна Україна Захід», Рівненська область:

– У 2017-18 роках був надстрибок в українському ягідництві: органічних площ добавилося суттєво. Але треба розуміти той неспокій, який відчувається на цьому ринку. За скаженим ростом на графіку стоїть нестримне бажання всіх учасників ринку заробити швидко і багато. Як результат – чимало розчарованих, а врожайність органічних культур утричі-учетверо менша, ніж очікувалось. Навіть не в два рази, як пишуть у дослідженні ринку. Глибина падіння ще більша, ніж кажуть аналітики. Органіка в Україні розвивається повільно, і ця проблема – системна. На жаль, у аграріїв є багато точок болю. Зокрема, в країні не вибудована система аграрної освіти з самого низу. Немає чіткого співробітництва ліцеїв, коледжів та вищої школи. Наскільки реально спеціалісти прив’язані до господарств і до передового досвіду – велике питання. Курс органічного плодоовочівництва повинен бути введений на всіх ланках освіти.

Якщо держава хоче зробити якісний стрибок, треба підтягнути аграрну освіту і більше писати про фермерські провали, бо їх багато. Звісно, деяким структурам невигідно говорити, скільки операторів ринку зійшло нанівець, але це треба робити.

Сподіваюсь, що в Україні запрацює Закон про органіку і Держпродспоживслужба нарешті отримає важелі впливу на ринок. Тоді достовірна інформація, можливо, стане доступною: хто де сфальсифікував продукцію, закрив свою діяльність – щоб бачити реальні процеси. І тоді з’явиться більш цікава картинка. Треба чітко розуміти канали переробки органічної продукції: де будуть працювати органічно сертифіковані сховища, на яку обслуговуючу інфраструктуру можна розраховувати? В Україні спостерігається дефіцит холодильників під ягоди. Є перекоси: в якихось областях є можливість здавати органіку на зберігання безболісно, а, наприклад, на Львівщині люди возять ягоду за 100 кілометрів. І тут виникає питання до держави: яким чином найшвидше вирішити цю проблему?

Наступна точка болю – це формування культури споживання. Державі потрібно розробити механізми, за допомогою яких почнеться якісне харчування в дитячих садочках, школах, санаторіях… Бо, якщо ринок буде великий, органічна продукція зможе конкурувати зі звичайною з ціновою різницею, як у Європі – в 10–15%. Але сьогодні українська органіка удвічі дорожча. Бо ринку нема, багато продукції псується – аграрії не знають, куди її продати. І все це перекривається високою націнкою. Наприклад, якщо міняти харчування школярів, потрібна чітка державна політика. Інакше органіка не зможе конкурувати в тендері, де звичайна продукція пропонується по 5 гривень, а органічна, умовно кажучи, по 5,50.

Ще одна типова проблема, яка скоро проявиться дуже яскраво, пов’язана з відкриттям ринку землі. Не секрет, що в країні є чимало земельних наділів без статусу. Це питання до органічних господарів: чому не оформили свою землю? Цим будуть користуватися потужні гравці ринку.

Якщо на 100 гектарах землі агрохолдинг буде обробляти «хімією» один гектар – все органічне поле стане хімічним. Зворотний процес не відбувається. Якщо органік «приходить» зі своїм одним гектаром на 100 гектарів хімічного поля, він стає «хіміком». Ці процеси також вплинуть на ринок, і я вже знаю такі прецеденти. Якщо не мати ані ринку збуту, ані державної підтримки, ані програми розвитку і отримувати атаки «хіміків», у яких багато грошей та можливостей,– це буде потрошку зводити органіку нанівець.

Усі статті повністю журналу “Ягідник” №4 (15) 2019 доступні для вас в електронному чи друкованому варіанті.

Журнал «Ягідник»

Останні статті