Безпечний ринковий обіг садивного матеріалу: рекомендації юристів

 Безпечний ринковий обіг садивного матеріалу: рекомендації юристів

Наразі питання безпечності обігу садивного матеріалу в Україні виходить на перший план, адже чисельність скарг щодо неякісного посадкового матеріалу росте, фермери навіть не впевнені в тому чи дійсно вони купують саджанці того сорту, який зазначено на етикетці, не кажучи вже про якість садивного матеріалу та його походження. У травні 2019 року ППФ “Пахаренко і партнери” розповіли про основні правила обігу садивного матеріалу. Давайте пригадаємо основні моменти разом у публікації авторів ППФ.

Для наведення ладу на ринку садивного матеріалу та з метою забезпечення споживачів достовірною інформацією Міністерство аграрної політики та продовольства України забезпечило ведення низки державних реєстрів на своєму офіційному сайті: Реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, Реєстр патентів на сорти рослин, Реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва, Реєстр сертифікатів на насіння та садивний матеріал та деякі інші.

Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні

Перше, що повинен перевірити фермер, який бажає придбати садивний матеріал певного сорту, чи зареєстрований такий сорт у «Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні», адже згідно ст. 38 закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорти, не внесені до цього реєстру, забороняється поширювати в Україні. В цей реєстр вносять як нові сорти, так і загальновідомі сорти (тобто, термін дії правової охорони яких вже стік), проте які все ще залишаються привабливими для виробництва.

Подати заявку на реєстрацією сорту у «Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні» може автор сорту, його роботодавець, якщо сорт створено за трудовим договором або договором про створення сорту на замовлення, або правонаступник автора або роботодавця (ст. 16, 17, 18 закону України «Про охорону прав на сорти рослин»). При реєстрації сорту у цьому реєстрі власникові видається «Свідоцтво про державну реєстрацію сорту». Якщо ж на сайті розсадника продається сорт не внесений у «Реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні», фермер при купівлі садивного матеріалу такого сорту повинен розуміти, що жодних документів, що підтверджують походження та якість цього матеріалу він не отримає. Адже першою умовою для отримання сертифіката, що засвідчує сортові та товарні якості садивного матеріалу, є включення сорту до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (ст. 15 закону України «Про насіння та садивний матеріал»).

Державний реєстр патентів на сорти рослин

Наразі Мінагрополітики не забезпечило представлення Реєстру патентів на сорти рослин на офіційному сайті, однак обіцяють зробити це найближчим часом, тому маємо надію, що на новому сайті Мінагрополітики, який наразі тестується, цей реєстр вже буде. Інформацію щодо патентів на сорти рослин можна знайти лише у періодичному виданні Бюлетень «Охорона прав на сорти рослин». В цьому бюлетені можна отримати інформацію по виданим патентам, строку дії патенту, чинності патенту та зареєстрованим ліцензійним договорам, виданим на підставі таких патентів.

Патент видається тільки на новий сорт рослин та надає його власникові виключні майнові права на сорт. В усьому світі саме патент надає правову охорону сортові, а після спливу терміну дії патенту сорт стає вільним у користуванні, тобто вже не потрібно отримувати дозволу у власника сорту на його використання, укладати ліцензійну угоду та сплачувати роялті. Нажаль цього не можна сказати про Україну, де закон України «Про охорону прав на сорти рослин» (ст. 39 1 ) надає власникові «Свідоцтва про державну реєстрацію сорту» право забороняти іншим особам поширення сорту територією України.

Державний реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва

Згідно ст. 12 закону України «Про насіння та садивний матеріал» право на виробництво насіння і садивного матеріалу для його реалізації мають фізичні особи-підприємці та юридичні особи виключно за умови їх включення до Реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, таким чином кожен виробник садивного матеріалу повинен бути зареєстрованим у цьому реєстрі.
Таким чином, перед тим як купувати садивний матеріал певного сорту рослин у розсаднику, фермер повинен перевірити чи зареєстрований цей розсадник у вказаному реєстрі. Більше того, однією з умов реєстрації підприємства у реєстрі є наведення інформації про ботанічний таксон, назву сорту, категорію (генерацію) та кількість (обсяг) насіння, садивного матеріалу, включеного до виробничої програми, а також номер та дату видачі документа, на підставі якого підприємством набуто право на використання сорту (ст. 12 2 закону України «Про насіння та садивний матеріал»).
Перевіривши цей реєстр, фермер може отримати інформацію про сорти, які має право виробляти підприємство та детальну інформацію про садивний матеріал вказаних сортів.

Державний реєстр сертифікатів на насіння та садивний матеріал

Ще одним з механізмів реалізації неякісного садивного матеріалу є підробка супроводжуючих документів, особливо при купівлі частини партії, на яку видано сертифікат якості. Реєстр сертифікатів на насіння та садивний матеріал призначений саме для того, щоб фермер при купівлі партії насіння або садивного матеріалу міг перевірити чи справді на цю партію товару були видані сертифікати якості, а їх повинно бути два: (1) посівні та (2) товарні якості для насіння, та (1) сортові та (2) товарні якості для садивного матеріалу, та термін дії вказаних сертифікатів, адже гарантії на придбане насіння або садивний матеріал діють протягом строку, визначеного в сертифікаті (ст. 22 закону України «Про насіння та садивний матеріал»).

Практичні рекомендації для фермерів:

  • користуватись усіма зазначеними реєстрами для того щоб убезпечити себе від купівлі неякісного або садивного матеріалу, ввезеного без оплати податків та зборів;
  • при здійснені господарської діяльності впевнитись, що інформація, наведена у вказаних реєстрах, присутня та співпадає із інформацією, наведеною у договорах купівлі-продажу або поставки садивного матеріалу, адже вона буде перевірятись під час планової або позапланової перевірки підприємства Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Дотримання майнових прав інтелектуальної власності на сорти

Серед суб’єктів, що здійснюють виробництво та розповсюдження садивного матеріалу, мало хто заявляє про себе як про офіційного дистриб’ютора певних сортів рослин. На офіційних сайтах майже всіх відомих розсадників відсутня інформація стосовно дотримання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Таким чином, купуючи садивний матеріал на сайтах таких розсадників, споживач не знає чи ці сорти охороняються законом, чи потрібно отримувати ліцензію на їх відтворення та чи необхідно сплачувати роялті власнику сорту.
На відміну від вітчизняних розсадників європейські розсадники завжди зазначають на своїх офіційних сайтах інформацію стосовно майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин, а саме, по кожному сорту, садивний матеріал якого продається на їх сайті, зазначено чи це власна селекція розсадника (в такому випадку вказують № патенту, який означає, що сорт знаходиться під охороною), чи це сорт іншої компанії (тоді зазначають назву компанії власника сорту та що їм була надана ліцензія на продаж садивного матеріалу цього сорту і за нього сплачується роялті).
Хочеться зауважити, що фермер при купівлі садивного матеріалу (категорії сертифікований) для вирощування ягоди не повинен сплачувати роялті власнику сорту, адже роялті за розмножений садивний матеріал власнику сорту сплачує саме розсадник на умовах ліцензійного договору. Якщо ж фермер хоче не тільки вирощувати ягоду, а ще й розмножувати садивний матеріал (тобто стати розсадником), він повинен отримати згоду від власника сорту та укласти ліцензійну угоду.
Всі ці проблеми з наявністю на ринку такої великої кількості неякісного садивного матеріалу походять від проблеми нелегального розмноження розсадниками сортів як вітчизняного, так і закордонного походження, адже гарантувати якість базового садивного матеріалу може тільки власник сорту. Тож селекційні інститути та великі аграрні компанії, що мають власну селекцію, повинні ретельно прописувати умови контролю за розповсюдженням їх сортів у ліцензійних договорах, що вони укладають, та використовувати всі можливі механізми покарання порушників. На диво, враховуючи значні масштаби нелегального розмноження сортів в Україні, судової практики з покарання таких порушників практично не має. На відміну від Україні, в Європейському Союзі ведеться активна боротьба із нелегальним розмноженням сортів, особливо велику кількість справ розглянуто в Іспанії та Греції, де порушники сплачують як грошову компенсацію власнику, так і знищують нелегально розмножений садивний матеріал. Тож маємо надію, що і Україна приєднається до такої практики та нарешті наведе лад на ринку садивного матеріалу.

Джерело: http://pakharenko.ua/

Журнал «Ягідник»

0 Reviews

Написати відгук

Останні статті

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *