Олександр БЕРЕЗІН – про білоруську формулу успіху в ягідництві. У Бресті на базі ФГ «БЕРКЛІ» відбулася виставка-конференція «Ягоди-2019»

07 июня 2019

Ксенія МЕЛЕШКО, Україна

Наприкінці квітня у Бресті (Республіка Білорусь) вже вп'яте відбулася спеціалізована виставка-конференція «Ягоди-2019», присвячена вирощуванню лохини і суниці садової. Захід, організатором якого виступило ФГ «БЕРКЛІі», зібрав представників галузі з чотирьох сусідніх країн: Білорусі, України, Польщі та Росії. В ексклюзивному інтерв'ю журналу «Ягідник» керівник господарства Олександр БЕРЕЗІН розповів про конференцію «Ягоди-2019» і основні тенденції розвитку білоруського ягідництва.

ЗАВДАННЯ – ЄДИНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ЛОХИНИ

«Ягідник»: Олександре, в чому особливість виставки-конференції «Ягоди-2019»?

Олександр БЕРЕЗІН: Конференції такого типу в Білорусі практично не проводяться. У нас фермери, як правило, запрошують на презентації своєї продукції; лабораторії представляють вирощування саджанців лохини та інших декоративних рослин методом ін вітро; наукові організації (наприклад, Центральний ботанічний сад НАН Білорусі, Поліський державний університет) проводять свої заходи, але переважно для звітності. Після їх відвідин часто думаєш: навіщо туди поїхав?

А от учасники нашої конференції кажуть, що приїхали не дарма – значить, ми спрацювали добре. Виставка-конференція «Ягоди-2019» заснована на дискусіях. Виступають доповідачі, звучать питання із залу, ми разом розбираємо проблеми вирощування ягід, досвідчені спеціалісти підказують фермерам правильні рішення. Приємно бачити, що з кожним роком білоруські фермери стають усе грамотнішими у професійному плані. А якщо більше знають – значить, буде більше якісної продукції.

«Ягідник»: Як часто ви проводите конференцію «Ягоди-2019»?

О.Б.: Спершу (починаючи з 2015 року) ми організовували її два рази на рік. Нині намагаємося проводити захід щорічно. Мета нашої виставки-конференції – привести всіх фермерів до єдиної технології обробітку, щоб давати ринку більш якісну продукцію, поділитися досвідом, окреслити допущені помилки і визначити перспективи, тому і запрошуємо фахівців із Польщі та України. Цьогоріч наша конференція зібрала близько 200 представників ягідного бізнесу: приблизно 70% – це білоруси, близько 20% – росіяни, решта – українці та поляки. Дату проведення наступної виставки-конференції «Ягоди-2019» визначатимемо в кінці жовтня. Нам потрібно виробити єдину технологію, щоб поставляти на ринок якісну ягоду. «Марку» тримають не всі виробники і, відповідно, це грає проти нас самих – білоруських виробників лохини. Неякісну ягоду купувати не будуть.

«Ягідник»: Але ж до єдиних стандартів спонукають GLOBAL G.A.P., «Органік Стандарт»...

О.Б.: Усі ці системи стандартизації більше стосуються екологічного землеробства. Хоча та кількість отрутохімікатів, що використовується сьогодні виробниками лохини, мінімальна – порівняно з іншими культурами... Нам потрібно адаптувати систему вирощування цієї ягоди, що прийшла до нас із Заходу, до своїх кліматичних умов, і, звичайно, впроваджувати якісь нововведення.

НАЙПОПУЛЯРНІШІ ЯГОДИ КРАЇНИ – МАЛИНА ТА СМОРОДИНА

«Ягідник»: Як давно лохина стала популярною у Білорусі?

О.Б.: Основні посадки було зроблено 2-3 роки тому. Сьогодні під лохиною – близько 1000 гектарів. Думаю, що середня врожайність сягне 3-4 тонн із гектара. У перспективі – збільшення площ під суницею садовою. Минулого року було дуже спекотно: збіглися періоди реалізації краснодарських і білоруських ягід, тому ціна була невисокою. І хоча вал суниці садової в Білорусі великий, якісної ягоди мало.

«Ягідник»: Напевне, клімат у вашій країні не дуже сприяє культивуванню суниці?

О.Б.: На Брестщині навіть трохи тепліше, ніж у Києві. А кліматичні умови Мінська відповідають, скажімо, українському місту Сарни на Рівненщині... Назагал Білорусь мало чим відрізняється від України, тим більше що сьогодні відбувається зміщення кліматичних поясів... Навіть за часів СРСР у Білорусі успішно вирощували суницю. А ось на Гомельщині чудово росте літня ремонтантна малина, її успішно вирощують і на кордоні з волинською областю України – в районі Брестської області. У 2018 році за найскромнішими підрахунками цей регіон виробив близько 7 тисяч тонн малини – така цифра перевиробництва була заявлена на сесії міськвиконкому. Фермери не розуміли, куди подіти врожаї. На той момент у Білорусі ще не було переробників, котрі масово купували би цю ягоду – вони почали з'являтися нещодавно.

«Ягідник»: А як щодо смородини? Її називають північною ягідною культурою…

О.Б.: У Білорусі великі плантації смородини – по 50, 70, 100 гектарів. Її вдало продають і, наскільки я знаю, запасів на зиму не залишається. Традиційно ми заготовляємо дикороси – чорницю і журавлину. Білорусь і Україна мають фактично ті самі ринки збуту цих ягід: продаємо їх в Західну Європу і Росію.

«Ягідник»: У Німеччині популярна ожина. Білорусь експортує цю ягоду?

О.Б.: Ожина схожа на малину, але вона менш транспотабельна. У Білорусі є невеликі плантації ожинників, але існує проблема з реалізацією ягід у торгових мережах і на ринках – через погану лежкість.

«Ягідник»: А нішеві ягоди, наприклад, жимолость у вас вирощують?

О.Б.: Жимолостю у нас не займаються, хоча намагаються адаптувати її до умов Полісся. Для цієї ягоди, на жаль, у Білорусі немає ринку збуту. Жимолость – корисна, але за своїми смаковими якостями програє іншим ягодам.

«Ягідник»: Скільки у Білорусі органічних ягідних плантацій?

О.Б.: Приблизно 2% ринку. Зауважу, що у лохини немає такої великої кількості шкідників (як, наприклад, у яблук в інтенсивних садах), що змушували би займатися обробкою ягід. А ось за інтенсивне вирощування яблук доводиться розплачуватися слабкою імунною системою дерев, що страждає від прагнення отримати максимальний прибуток. А якщо рослина втрачає свій імунітет, вона починає хворіти... Цікаво, що старі сорти яблунь, виведені в 1970-80-х роках, ростуть довше, але вони міцніші. Але лохина – це зовсім інша культура, що розвивається своїм природним шляхом. До того ж вона сама по собі – сильна і стійка. Помічаю, що в білоруських ЗМІ нині дуже активно рекламують отрутохімікати. Великі концерни почали звертати увагу на вирощування лохини. Виробники всіляких підживлювачів пропонують різноманітні схеми їх застосування, але часом вони просто не потрібні. Звичайно, все залежить від здоров'я плантацій. Тут все, як у людей: для здорових досить профілактики. На лохинових плантаціях треба просто більше працювати секатором, тримати лохину в певних рамках і тоді, відповідно, тих хвороб, що прогнозують виробники отрутохімікатів, не буде. А у нас фермери лінуються, багато чого ще не знають – і тому мають проблеми.

ВЛАСНУ ПРОДУКЦІЮ ЦІКАВІШЕ ПРОДАВАТИ В РФ

«Ягідник»: Які паралелі можете провести між українським та білоруським ягідництвом? 

О.Б.: Назагал наші ринки схожі, хоча, звичайно, український набагато об’ємніший. І населення у вас – в чотири рази більше, ніж у Білорусі. Звичайно, українське ягідництво розвивається швидше. Цьому сприяє більш м'який
клімат. Наприклад, за Мінськом вирощувати лохину вже важкувато. А територія України майже повністю придатна для виробництва цієї культури, – звісно, там, де є відповідні ґрунти. Крім того, в українське ягідництво набагато більше грошових вливань. У вас чимало іноземних компаній, що займаються виробництвом ягід на глобальному рівні і, відповідно, вкладають десятки мільйонів доларів у цю індустрію. З такою фінансовою підтримкою розвиток ягідного бізнесу йде швидше. Основний ринок збуту для білоруської ягоди – це, звичайно, РФ. Наше господарство знаходиться недалеко від кордону з Польщею, але свою продукцію нам простіше і, напевно, цікавіше продавати в Росію. До речі, більш ніж 40% української ягоди також іде на російський ринок – це видно за непрямими ознаками.

«Ягідник»: Ви були в українських та польських ягідних господарствах. Що з побаченого вас зацікавило?

О.Б.: В принципі, підходи до вирощування всюди приблизно однакові. У поляків є дотації, які, з одного боку – зменшують собівартість продукції, а з іншого – знижують ціни на вирощене. У польських господарствах працює багато робітників із країн пострадянського простору, іноді зустрічаються і білоруси. Поляки чудово розуміють: без українців сільське господарство в Польщі повністю «ляже». Принаймні там, де використовується ручна праця, як-от у садівництві.

«Ягідник»: Ваша держава допомагає фермерам? У Білорусі є програми для ягідників?

О.Б.: Програми є, дотації невеликі – в середньому близько 10-15% від вартості закладки плантації. Є у нас державна фірма «Промагролізінг», що виділяє техніку виробникам раз на рік – після першого внеску розміром в 10-20% від її вартості, решта грошей – рівними частками – розподіляється на 8 років, на виплат, під 2% річних. Це пільговий кредит для виробників. Але він стосується тільки техніки, виробленої в Білорусі. До речі, зараз збільшується механізація агросектору, – і цю тенденцію потрібно враховувати.

ЦІНИ НА ВРОЖАЇ ЗБИВАЮТЬ ДРІБНІ ФЕРМЕРИ

«Ягідник»: Де переважно продаються ягоди, вирощені в Білорусі?

О.Б.: Ягода – це новий товар для білоруського ринку. Сьогодні явних проблем зі збутом немає. Якою буде ситуація надалі – багато в чому залежить від російського ринку, на який традиційно орієнтуються виробники. Стільки ягід, скільки сьогодні Білорусь виробляє для своїх внутрішніх потреб, – напевно, їй не потрібно. Бізнес із реалізації самої ягоди зараз у Білорусі малоцивілізований. Білоруські фермери ще не зайшли до торгових мереж. Думаю, що в найближчі кілька років урожаї вітчизняного виробника з’являться на полицях, а поки їх можна знайти лише на ринку.

Фермерське господарство «БЕРКЛІ» розташоване на екологічно чистій території Прибузького природного заказника Брестського району Брестської області Республіки Білорусь. Основний напрямок діяльності – рослинництво. Тут вирощують суницю садову, лохину високорослу, малину і яблука різних сортів дозрівання (починаючи з серпня). Площа посадок – близько 60 гектарів, із них суниці – майже 4 гектари, лохини –
34 гектари (в цьому році планується досадити ще 10 гектарів). У ФГ «БЕРКЛІ» вирощують традиційні сорти суниці садової: Хоней, Максима, Віма Занта (очікують із Польщі на сорт Флоренція). Лохина представлена
великим асортиментом традиційних сортів старих селекцій: Блюкроп, Патріот, Блюголд, Елізабет, Чендлер, Ерліблю та інших. У цілому в господарстві росте 17 сортів цієї ягоди. Також господарство є ексклюзивним дилером польської фірми «DITTA-SERIA» і здійснює поставки сільськогосподарської садової техніки до всіх країн Митного Союзу.

«Ягідник»: Ваші виробники стикаються з демпінгом?

О.Б.: У ягідний бізнес приходить дуже багато дилетантів. Не усвідомлюючи, скільки праці треба вкласти в розвиток цієї сфери, вони думають, що все легко і просто. І, звичайно, такі дилетанти роблять багато помилок і обвалюють ринок. Фахівці працюють інакше. Один із доповідачів на конференції «Ягоди-2019» зауважив: «Я боюся маленьких плантацій площею 1-2 га, тому що їх власники намагаються збути свою продукцію за будь-які гроші. А коли фермери вирощують ягоду професійно, у них – великі плантації, вони рахують кожну копійку, знають собівартість продукції і, відповідно, розраховують прибуток».

«Ягідник»: Які виклики ринку очікуєте в сезоні-2019?

О.Б.: Думаю, що об’єм експорту ягоди до Російської Федерації зменшиться, тому що зараз надходження продукції з-за кордону почало дуже жорстко контролюватися силовими структурами (не тільки митницею). А Білорусь ембарго не вводила, отже наша країна є трампліном для поставки сільгосппродукції та інших продуктів на територію РФ. Відповідно, російський ринок буде більш «розрідженим», і для білоруських фермерів це вигідно.

«Ягідник»: А продавати свою продукцію в Азію білоруським ягідникам не цікаво? 

О.Б.: Поки російський ринок відкритий, білоруси нікуди більше рухатися не будуть. Іще не наросла та критична маса, що змогла би дати поштовх для пошуків. Є не до кінця освоєний російський ринок: багато тамтешніх регіонів про таку ягоду, як лохина, навіть не знають. Урешті-решт білоруські ягідники повинні потіснити виробників Іспанії, Італії – маю на увазі наш природний період реалізації ягоди. І поляків теж. Чув такий вислів: «Якщо білоруси прийшли на ринок – ціна на продукцію відразу падає». Ні українська, ні грузинська, ні польська ягода нам – не конкурент.

Усі статті повністю журналу "Ягідник" №2 (13) 2019 доступні для вас в електронному чи друкованому варіанті. Деталі оформленння підписки - тут.

Або заповніть форму:

 

Журнал «Ягодник»

Благодарим за сотрудничество!

Прочитано 53 раз