Стрес у лохини високорослої: причини, наслідки та способи його подолання

 Стрес у лохини високорослої: причини, наслідки та способи його подолання

Валентин РОЖКО, ТОВ «Агро-Юкрейн», виконавчий директор;
Валентина РОЖКО, НУБіП України, доцент кафедри землеробства та гербології

Лохина високоросла – рослина-довгожитель: у разі грамотної посадки і дотримання усіх правил агротехніки вона може плодоносити на одному місці до 60 років. Натомість хворі та ослаблені рослини не лише не дають очікуваного врожаю, але і постійно знаходяться в зоні ризику. Вони частіше пошкоджуються шкідниками, хворобами, що постійно супроводжують їх.

Багато садівників, котрих спіткала невдача з вирощуванням лохини, списують усе на кліматичні умови або шукають інші причини. Проте для успішного вирощування цієї культури потрібна не лише грамотна агротехніка і своєчасний захист, а й розуміння рослини та допомога їй у стресових ситуаціях. Зрештою лохина сама сигналізує про негаразди, змінюючи свій характерний вигляд, у тому числі й забарвлення.

Перші ознаки патологічного стану – це почервоніння листя або поява на ньому червонуватих чи бурих плям. Отож, які стресові ситуації можуть завадити виростити лохину та отримати хороший урожай?

ҐРУНТ ТА ЙОГО КИСЛОТНІСТЬ

Садову лохину зазвичай вважають рослиною маловимогливою до особливостей ґрунту. Однак застій води для неї протипоказаний, а на піщаних ґрунтах вона буде страждати від зневоднення. Ці та інші нюанси слід враховувати під час вибору оптимального місця для ягідника.

Лохина росте на болотах, а тому для гарного розвитку їй потрібен кислий, добре зволожений ґрунт. Як і інші рослини родини вересових, вона не просто приживається на новому місці. Основною вимогою до ґрунту є наявність дренажу для позбавлення ягідника від застою води. Лохині не страшна близькість залягання ґрунтових вод, а ось від тривалої затримки вологи на поверхні вона неминуче загине.

Поблизу плантації лохини не повинно бути великих плодових дерев: вологолюбним рослинам не потрібні конкуренти. Найкомфортніше вона відчуває себе на супіщаних ґрунтах, торфовищах, покритих значним шаром підстилки з торішнього листя.

Глинисті та суглинкові типи ґрунтів не придатні для вирощування лохини високорослої. Ідеальний ґрунт для ягідника повинен містити близько 50% верхового торфу, решта – перегній на основі ялинових голок, ґрунт із-під хвойних дерев тощо. Також для ґрунтової суміші підійде і перепріле листя, річковий пісок, тирса або кора хвойних. При цьому ґрунт повинен бути пухкий та кислий: на ділянці з нейтральним або слаболужним рН лохина повноцінно рости не зможе.

Садова лохина дуже вимогливо ставиться до рівня кислотності ґрунту. Оптимальний показник рН для неї – 4,5. Чому лохині необхідний кислий ґрунт? Тому що у даної культури особлива будова кореневої системи. Вона не містить кореневих волосків, за допомогою яких рослина може насичуватися водою і поживними елементами. Функцію провідника виконує мікориза – безліч мікроскопічних грибів, що живуть у симбіозі з кореневищем рослини. Гриб поглинає поживні речовини й солі з ґрунту і ділиться ними з культурою, а вона віддає грибу частину органічних компонентів. Таке сусідство життєво важливо для обох видів.

Усі статті повністю журналу “Ягідник” №3 (14) 2019 доступні для вас в електронному чи друкованому варіанті.

Журнал «Ягідник»

Останні статті